Референдум, на якому ірландці проголосували проти ратифікації своєю країною Лісабонського договору, став шоком для багатьох європейців. На їхню думку, „Кельтський тигр” продемонстрував невдячність. Справді, чому країна, яка за 35 років членства у ЄС отримала брюссельських дотацій на €400 мільярдів, висловилася проти подальшої євроінтеграції?

Ірландська влада та найбільші політичні партії чесно агітували за Лісабонський договір. А от проти нього виступила унікальна коаліція, до якої увійшли анархісти, соціалісти, націоналісти та консервативні католики. У кожної з цих сил були свої аргументи. Католики занепокоєні збайдужінням ірландців до віри, а також не хочуть допустити дозволу абортів. Ще у 1970-х в Ірландії до костьолу ходили 90% католиків, тепер – тільки 40%. Націоналісти не хочуть віддавати Брюсселю вистраждану століттями боротьби з британськими колонізаторами незалежність. Пацифісти побоюються, що у разі створення європейських збройних сил Ірландія втратить нейтралітет. Ліві ж звертають увагу на те, що економічний бум лише сприяв соціальному розшаруванню: 21% населення країни країні – за межею бідності.

Отже, саме ці, здавалось би, „маргінали”, об’єднавши зусилля, змогли подолати ірландський та європейський істеблішмент. Референдум ще раз показав, наскільки далекі у ЄС верхи від низів, плани влади від страхів народу. І справді цікаво, що буде далі: невже євробюрократи ще раз змінять назву документа і пустять його по третьому колу?